Аналіз результатів виконання Антикорупційної стратегії на 2014-2017 роки ¹

 Попередня Антикорупційна стратегія (на 2014–2017 роки) та Державна програма з її реалізації були якісними програмними документами з високим антикорупційним потенціалом.

Але реалізувати цей потенціал повною мірою не вдалося передусім через тривалий процес створення антикорупційних інституцій, що відбувався протягом 2014–2019 років. У зв’язку з тим, що ці програмні документи жодного разу не переглядалися та не оновлювалися, починаючи з 2016 року їх положення поступово втрачали свою актуальність. Наприкінці 2017 року завершився період дії Антикорупційної стратегії на 2014–2017 роки. Нову антикорупційну стратегію ухвалено не було. Це призвело до розбалансованої та малоефективної антикорупційної діяльності публічних інституцій. Повністю реалізовано було лише 25% заходів Антикорупційної стратегії на 2014–2017 роки, 52% – реалізовано частково, а 23% – не реалізовано взагалі.

За оцінками авторів одного із альтернативних звітів що до аналізу ефективності впровадження державної антикорупційної політики, підготовленому в 2019 році (режим доступу: https://bit.ly/3hNLc3Y.), зазначено, що повністю реалізовано було лише 25% заходів Антикорупційної стратегії на 2014–2017 роки, 52% – реалізовано частково, а 23% – не реалізовано взагалі. Таким чином жодної з поставлених цілей у попередній антикорупційній стратегії так і не було досягнуто повною мірою.

До основних недоліків антикорупційної діяльності у минулому періоді можна віднести наступне:

–                         антикорупційна політика держави не завжди ґрунтувалася на повних, об’єктивних та достовірних даних; зусилля різних органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадськості були недостатньо скоординованими; існували корупційні ризики у діяльності виборних органів; стандарти професійної та доброчесної публічної служби не були імплементовані у повному обсязі;

–        оцінка ефективності антикорупційних програм була низькою;

-         реформування судової гілки влади та усунення корупційних ризиків у судочинстві, органах кримінальної юстиції не були завершені, а окремі реалізовані заходи не дали змоги досягнути очікуваних результатів;

–        бізнес-клімат не був сприятливим для відмови представників бізнесу від корупційних практик.

До числа основних показників успішності виконання попередньої антикорупційної стратегії цілком справедливо можна віднести рівень імплементації міжнародних антикорупційних стандартів, який мав визначатися рівнем виконання міжнародних рекомендацій та зобов’язань, ступенем відповідності стандартам міжнародних ініціатив, а саме:

1.   Відповідність стандартам Ініціативи прозорості видобувних галузей засвідчила значний прогрес у досягненні стандартів. При цьому і 29 обов’язкових та релевантних для держави критеріїв за шістьма показниками було перевершено стандарт, ще для 15 – досягнуто задовільний прогрес, для 6 – досягнуто значного прогресу, ще для 3 прогрес був недостатнім (режим доступу: https://bit.ly/2PcpytT. )

2.   Показник  Індексу відкритості бюджету для України у 2019 році становив 63 бали (26-е місце у світі), тоді як у 2015 році цей показник був 46 балів й знаходився на рівні середнього для світу, при цьому будучи одним з найгірших серед країн регіону ( режим доступу: https://bit.ly/39Iu5O6.)

3.   Показник громадської участі значно покращився  (з 23 балів у 2015 році до 33 балів у 2019 році), який наразі у два з половиною рази перебільшує середній світовий показник (14 балів) та є найкращим серед країн регіону, включених до рейтингу (режим доступу: https://bit.ly/3ghU55e. ).

Якщо у 2015 році згідно з Глобальним індексом відкритих даних Україна мала лише 34% (54-е місце у світі), то у 2016 році цей показник вже сягнув 48% (31 місце у світі) (режим доступу: https://bit.ly/2X9JZMc.).

4.   Відповідно до результатів досліджень Open Data Barometer нині Україна має 47 балів зі 100. При цьому за попередні 5 років держава продемонструвала одну з найкращих динамік зростання цього показника (+25 балів). Варто також звернути увагу на те, що найнижчим для України є показник впливу – лише28 балів зі 100 (режим доступу: https://bit.ly/2CVy5Pv.)

5.                      Значення Індексу сприйняття корупції порівняно з 2013 роком зросло, однак темпи такого зростання залишаються недостатніми, а також викликає занепокоєння погіршення відповідного показника у 2019 році (режим доступу: https://bit.ly/3ghU55e.)

 Але через зневіру у можливому успіху антикорупційних заходів та відсутність відчуття, що антикорупційною діяльністю можна щось змінити, у 2020 році – лише 10,1% громадян України були готові повідомляти про корупцію при аналогічному показнику в 2017 році - 14,7%. Серед представників бізнесу спостерігається аналогічна негативна динаміка (24,7% у 2017 році та 20,1% у 2020 році)  (режим доступу: https://bit.ly/314XPk6.)

У антикорупційній стратегії на 2014-2017 роки зазначалось, що її успішна реалізація «дасть змогу знизити рівень корупції в Україні, підвищити рівень довіри населення до влади, підвищити рівень іноземних інвестицій в економіку держави, а також створити основу для подальшої антикорупційної реформи», але цього не сталось.

Дослідження, проведене у 2017 році експертами Міжнародного валютного фонду, може слугувати підтвердженням того, що зниження рівня корупції матиме позитивний вплив на показники соціально-економічного розвитку держави:

– якщо рівень корупції в Україні залишатиметься на такому ж рівні, що й зараз, то до 2040 року показник валового внутрішнього продукту на душу населення становитиме близько 30% від середнього для країн Європейського Союзу;

– якщо рівень корупції буде знижено хоча б до рівня найбільш корумпованих країн-членів ЄС, то до 2040 року показник валового внутрішнього продукту на душу населення буде становити близько 40% від середнього для країн Європейського Союзу;

– якщо Україна зможе знизити рівень корупції до середньоєвропейського рівня, то до 2040 року показник валового внутрішнього продукту на душу населення в Україні перевищить 50% від середньоєвропейського і після того буде швидко наближатись до середньоєвропейського показника валового внутрішнього продукту на душу населення (режим доступу: https://bit.ly/3hVZ4Jj.).           

Низькі темпи реалізації антикорупційної політики в Україні суттєво сповільнюють її економічне зростання. Опитування бізнесу демонструють, що поширеність корупції та недовіра до її судової системи є основними перешкодами для залучення в Україну іноземних інвестицій.

Запровадження нової Антикорупційної стратегії на 2020-2024 роки дає надію на позитивні результати у боротьбі з корупцією в Україні, що безпосередньо пов’язано із  поліпшенням   соціально-економічних показників розвитку держави. 

¹ - за матеріалами розділу 2.3 Пояснювальної записки  до проекту Закону України «Про засади державної антикорупційної політики на 2020–2024 роки»

 СЕКТОР З ПИТАНЬ ЗАПОБІГАННЯ КОРУПЦІЇ НАЗК?